Артем Куйбіда

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ ВИПАДОК

Якби батьки не привезли Артема у Португалію, то, звичайно, зовсім поіншому склалась б його доля. У тринадцять чотирнадцять років можна вибирати будь яку стежку без довгих обдумувань та вираховувань усіх «за» і «проти». Отож, можна дати волю уяві і змоделювати будь яку життєву ситуацію. Але марна це справа – малювати картини в уяві. Тому, підемо шляхом найменшого опору.

artem
Залишимо далеко Україну, Вінницю, звідки родом і Артем, і його всі рідні, його родину, вулиці, якими Артем бігав з однокласниками, школу танців, яку встиг полюбити. Залишмо це все і подивімось на нього на португальській землі, в ситуації іншій, так би мовити, екстремальній. Бо закордоння, чужа земля і всі закони на ній сприй маються гостріше, з яскравішим відчуттям, де підсвідомо спрацьовує інстинкт самозбереження. У чужому світі людина самодисциплінується, самоорганізовується і направляє всі зусилля на виживання. І добре, коли на твоєму боці везіння чи зустріч з його величністю Випадком.

У тринадцять років батьки записали Артема у місцеву школу селища Аlcanena, зона Santarem, і ще на танці у спортивний зал. І жителі відразу звернули увагу на хлопця: на його зовнішність, зріст, ім’я. Звернув увагу і тренер місцевої гандбольної команди. Про гандбол Артем абсолютно нічого не знав та й не пробував ніколи щось дізнатись. А на пропозицію тренера прийшов у спортзал ізза цікавості. Цікавість змішалась відразу із захопленням і бажанням спробувати себе у цьому виді спорту.

Якби не гандбол, то далі околиць Аlcanena Артем нічого б і не бачив. В складі молодіжної команди він об’їздив Португалію вздовж і впоперек, бо чемпіонат з гандболу охоплював навіть невеличкі населені пункти. А на одній із ігор в Лісабоні його запримітив не хто небудь, а сам тренер клубу “Benfica” Олександр Донер. У тата Анатолія Куйбіди аж дух перехопило: хай хоч син, якщо не він, займеться серйозно спортом. Мама Вікторія аж розгубилась: невже цьому гандболу прийдеться віддати сина?! А сам Артем зрадів і трішечки злякався. Швидше всього змушеної самостійності і перед часної дорослості.

kuibidu artem2

Один із кращих тренерів Європи, батько португальського гандболу і наш земляк Олександр Донер відразу ж на першому тренуванні Артема заявив: все, що він уміє, повинен забути i почати навчання з нуля, ніби з нового листка. Ось так, завдячуючи випадку, який одного разу зустрівся на шляху, Артем тепер став гравцем гандбольної команди славнозвісного клубу “Benfica” та ще й на повному його утриманні. Не по своїх роках надто дорослий він чітко усвідомив, що лише власним зусиллям, силою волі і дисципліною зможе збудувати своє майбутнє. Тож мусить встигати і успішно вчитись у середній школі і тренуватись у спортклубі. Розмірковує: гандбол – це до тридцяти років приблизно. Адже спорт підкоряється віку. А ось професію, яку обере зараз – це на все життя. Тому поступатиме тільки у медичний інститут. Він хоче стати патологоанатомом. Немарно в школі обрав профілюючі предмети: біологію, хімію, фізику. Минулої п’ятниці Артемові Куйбіді виповнилось повноліття. Саме в цей день він мав би їхати з командою на чемпіонат з гандболу до Румунії. Але йому не повезло, бо закінчився строк дійсності паспорта. Батьки, що живуть нині у містечку Palmela, зраділи цьому ви падку: є нагода аж три дні побути разом і відсв яткувати вступ сина у самостійне життя.

Любов Микитин.